Про проєкт

І

В інтернеті немає всього. На жаль… Навіть багато речей, які люди створили (написали, розказали, зіграли, виліпили, встановили, заспівали, намалювали тощо) в період існування самого інтернету, так ніколи і не потрапили в мережу.

Наприклад, із початку 1990-х років поширеним явищем літературного життя став напівсамвидав поетами-аматорами своїх збірок у провінційних типографіях або взагалі кустарним способом. Збірки ці часто мали назви на кшталт «Спів серця», «Струни моєї душі» або «Вічний рушій кохання». Такі книжки досі час від часу з’являються й дотепер, автори презентують їх зазвичай у провінційних бібліотеках, і саме в фондах цих книгозбірень вони знаходять свій пристанок на віки – такі собі таємниці на полицях, що недоступні широкому загалу.

В інтернеті ці тексти не знайдеш. Можливо, тому, що їхні автори й авторки не звикли викладати свої слова, думки й почуття у віртуальний простір. Їм ближче паперовий формат – традиційний, знайомий, зрозумілий спосіб поширення й «споживання» художніх текстів. А хтось із них, можливо, і хотів би поділитися доробком у цифровому світі, але вже не зможе…

Та ці автори й авторки іноді досягали справжньої поетичної висоти – коли вдавалося їм ті самі найтонші «струни душі» зачепити медіатором рядків, коли був чутний той самий «спів серця». Особливо це відчутно у віршах про повернення ліричного героя або героїні в рідне село на схилі літ. Тоді такі прості слова – дитинство, рідна хата, ґанок, батьки, яких уже немає, криниця, тополі, вишні, ясени і клени, і верби біля річки, і стежина, що тягнеться спочатку вздовж дороги, а потім повертає до ставків, сама курна дорога, що колись вела в великий світ, а зараз може привести в дитинство… – тоді такі прості слова знаходять відклик в душах як звичайних, так і вибагливих читачів.

Багато таких віршів заховані в підшивках місцевих чи відомчих видань, на забутих, пожовтілих шпальтах, що відбивають ритм і дух епохи, хоча і викривлюють, звісно, дійсність. Але все ж при певній вправності в читанні можна багато чого зрозуміти з них про час, коли вони були створені.

Увесь цей великий масив забутих текстів тепер майже недоступний широкій публіці. Тож чи не є одним із завдань людства – зберегти й оцифрувати всі ці культурні свідчення про себе?

Чи буде повною база знань про людство, наприклад, без низки віршів провінційного вчителя-пенсіонера, надрукованих у міській газеті у 1970–1973 роках? Можливо, хтось скаже, що ця втрата в масштабі всього культурного продукту, який людство створило за весь час свого існування, невелика, що рядки якогось дилетанта жодної цінності не становлять. Але чи справді це так?

ІІ

«Проєкт Чураївна» – це насамперед зібрання локальної літератури Полтавщини. Ми прагнемо представити її у всій повноті: літературу міст і сіл, традиційну й авангардну, «офіційну» та «опозиційну», «жіночу» та «чоловічу» тощо.

«Локальна література Полтавщини» – це не лише твори, створені на території Полтавської області, або твори авторів і авторок, пов’язаних із цим краєм.

Це насамперед література, глибоко вкорінена в Полтавщину, яка відображає природні й географічні особливості, культуру, історію та самобутність цього регіону. Це література, що ґрунтується на регіональних наративах і сприяє збереженню місцевої історії та культури.

Велику частину представлених творів становить аматорська література, розвиток якої у ХХ–ХХІ століттях не завжди збігається зі світовими чи навіть загальноукраїнськими літературними процесами цього періоду. Тому зміна домінуючих напрямів, течій і стилів у ній менш виражена, відбувається повільніше, а деякі явища взагалі можуть не проявлятися.

Понад 90 % текстів, доступних на сайті, оприлюднено в Інтернеті вперше.

ІІІ

Згодом на сайті, окрім текстів, стали публікуватися інші матеріали в цифровому форматі, які ілюструють історію та культуру Полтавщини: світлини, репродукції картин і малюнків, карти тощо.

ІV

«Проєкт Чураївна» створений для захисту, збереження й популяризації культурної та історичної спадщини Полтавщини. Його мета – зробити тексти та інші матеріали зручними й доступними для всіх, незалежно від місця проживання чи можливості відвідувати бібліотеки й музеї. Це допоможе забезпечити рівний доступ до знань і сприятиме інклюзивності.

«Проєкт Чураївна» стане у пригоді науковцям, чиї дослідницькі інтереси охоплюють поняття «локальний текст», «літературний регіоналізм», Place-based literature, «екокритика» (Ecocriticism), «відчуття місця» (Sense of Place), краєзнавцям, педагогам, композиторам (адже містить велику кількість текстів, які так і «просяться бути покладеними на музику»), а також усім, хто цікавиться українською літературою, мистецтвом, культурою та історією Полтавщини.

Читайте, досліджуйте та популяризуйте локальні літератури!