Іван Калениченко

Калениченко Іван Федорович (14 травня 1941, с. Михнівка Решетилівського району Полтавської області – 24 березня 1998, м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області) – викладач музики, поет, член НСПУ (1994).

Закінчив Гадяцьке культосвітнє училище (1961) та Донецьку філію Харківського інституту мистецтв (1966). Викладав музику в освітніх та музичних закладах Решетилівки, Світловодська, Градизька, Кременчука, Києва.

Автор збірок:

• «Долоні подорожника» (1990)
• «Хай йому грець» (1992)
• «Тюльпан-дерево» (1994)
• «Гоп мої гречаники» (1995)
• «Грішні люди» (1998)

Друкувався у виданнях «Ранок», «Хлібороб України», «Прапор», «Перець». Велика добірка його віршів була вміщена в антології «Ніжний кремінь» (1986).

Твори Івана Калениченка на сайті «Проєкт Чураївна»:

Поезія

• «А коні були яблукові...»
• А сніг іде…
• Батькові журавлі
• Берізки
• Біла музика
• Букет веснянок
• «Була весна, і сонце, і любов…»
• Верби
• Вересень
• Вечір
• «Вже стоять дерева…»
• Вишенька
• «Відшуміла весна у кронах…»
• Віршенята
• «Горить осінній день, як свічка…»
• Де ти?
• «День загубивсь в осіннім різноквітті…»
• Димок дитинства
• Дід Матвій
• Діти
• Долоні подорожника
• «Затарабанив дощ, виспівує у ринві…»
• «Затужавіла синь на морозі…»
• Звуки октав
• Калина
• «Коли б не посміхнулось сонце…»
• Кремінь чув…
• Липень
• «Мене життя крутило в ріг…»
• Михнівські вітряки
• «Набивсь людей вагон…»
• «Над селом весняним…»
• Освідчення
• «Пірнули в небо знову…»
• Пряники
• Рання айстра
• Рання дорога
• Ранок
• Реквієм мовчання
• Синові
• «Скаламутились дні…»
• Слова
• Сніжинка
• «Спадає осінь листям до землі…»
• «Спливли канікули за літо…»
• Стежка
• Сухомлинський
• «Та стежина, яку не сходили…»
• У березні
• У вересні було…
• У дзеркалі ночі
• «Уже відміряв серпень діловито…»
• Хліб
• «Холодить, бо вже на серці грудень…»
• Ягоди тернові
• «Яка в кого доля – ніхто не вгадає…»

Проза

• Грішні люди

Дивіться також:

• Біографія Івана Калениченка
• Цитати з творів Івана Калениченка