Королева-кукурудза – Паша Ємець

У чистім полі на роздоллі
Там кукурудзяні поля,
Так кукурудза-королева
Щось тихо з вітром розмовля.

Як помру я… – Олег Головко

Як помру я, скаже начальник
Під гудків тепловозних крик:
– Ми були з ним однополчани,
Не беріг він завзятих крил.

Село – Олег Головко

Є родовід у кожного села,
Як родовід у кожної людини.
І там, де мене мати нарекла,
Село моє – це символ Батьківщини.

Ой не заздріть ви дівчатам… – Олег Головко

Ой не заздріть ви дівчатам,
Що в поетів закохались,
Бо з натхнення в світі хату
Ще ніде не збудували.

Реквієм – Олег Головко

А до Вас я, ой матусю, вранці їхав до живої,
А приїхав – чорні двері відчинила вже труна.
Чорні верби нахилились над рясною сивиною
Чорні вишні позбігались,
Чорна плаче далина.

Чорнобиль – Олег Головко

Не з вибуху, що й досі не погас,
Що й досі крушить все живе в толоку,
Чорнобиль, браття, починався з нас,
З буремного сімнадцятого року.

Йоги – Олег Головко

Раз на посиденьках селюки
На старій колоді край дороги
Книжечку читали залюбки
Про чудних людей, що звуться йоги.

Сійся, родися! – Олег Головко

Хлібом не стане єдина зернина,
Одне джерело не зросте у Дніпро.
Там я щасливий, де Батьківщина,
Там я могутній, де мій народ.

Хто ми єси? – Олег Головко

Хто ми єси?
Зацьковані раби,
Що сім століть канали на колінах?
Чи діти суверенної доби,
Якими снила ненька Україна?

Надія, Віра і Любов – Паша Ємець

Надія, Віра і Любов –
Три різні почування,
Вони повинні без вагань
Іти на призивання.

Моя таємниця – Софія Сергієнко

Чи до мене прийде лихо,
А чи радість завітає,
З ними стрінуся я тихо
І ніхто про те не взнає.

Весільна – Софія Сергієнко

Літо-літечко, милеє,
Жито-житечко спілеє,
Колосись колосочками,
Радій, матінко, дочками!

Біль – Софія Сергієнко

Чи біль в моєму тільки серці?
За нашу рідну Україну,
За срібну далеч, за озерця,
Які люблю я до загину.

Вітчизна – Паша Ємець

Зелений гай, широке поле,
Блакитне небо, блиск зірок…
Моїй душі таке все миле,
Мов чари пісні чи казок.

Пам’яті Тані Касперській – Паша Ємець

Все, що залишилось від Вас:
Труна. Ви в ній у вічнім сні.
Усміх на устах немов не згас.
Це все нагадує мені:

Дві ночі – в батьковій хаті... – Віктор Кожушко

Дві ночі – в батьковій хаті –
На маминих подушках!
Будили півні хресаті
Із покуття з рушника.

Завжди спішимо... – Віктор Кожушко

Завжди спішимо –
І заглянути ніколи
У вічі деревам і людям зустрічним:
То дощ підганяє,
То спека, то віхола,
Та більше прогрес
Невичерпний і вічний.

Дружині – Іван Жук

Оксана, Світлана, Надія…
(О, скільки ж на світі імен!)
Для мене ж одне тільки мріє,
З років незабутніх видніє,
Ім’я те – Марія.

Неправда, що дерева неживі!.. – Іван Жук

Неправда, що дерева неживі!
Вони лишень на зиму засинають.
І родять, і як матері страждають.
Порізи й рани теж у них в крові.
Неправда, що дерева неживі.

Вірую – Іван Жук

Мабуть, так складена природа:
В ній штиль і бурі – впереміж,
І є десь бій, і щира згода,
І ніжна ласка, й в спину – ніж…