Все справедливо. Так і мусить бути:
За святами приходять будні.
Хай це нітрохи не бентежить нас.
Все правильно. І на порозі осінь,
Неначе перша сивина в волоссі.Лягла, як зморшка перша на чолі,
Червоним листям на сирій землі.
І каже осінь: «Ти мене прости,
Що я пізніше не змогла прийти.
Але за літом має бути осінь,
І посіріє неба чиста просинь…»
А в мене серпень чистий на душі.
І я благаю осінь: не спіши!
…Я і не думала, що буде так боліти
Моя душа за цим коротким літом.
Опубліковано: Пічугіна Л. Тепло долонь. Полтава : Полтавський літератор, 1994. 34 с. (С. 15)
Немає коментарів:
Дописати коментар