Не підходь, не підходь так близько… – Віктор Кожушко

Не підходь, не підходь так близько,
Голубінь не розбризкуй враз ти.
На траві край криничок слизько –
Я боюся у них упасти…

Весняний дзвоне, по землі полинь… – Віктор Кожушко

Весняний дзвоне, по землі полинь,
Збуди громами небо і ліси,
А з милих закутків замріяних долин
Пісні мого дитинства принеси.

Диптих – Віктор Кожушко

I

Холодним світлом
Невідомих зір
На теплу землю
Падають світи.

Та лиш один
Приковує мій зір –
Це ти, земний мій світе,
Ти!

Всю ніч блукав по горах і міжгір’ях… – Віктор Кожушко

Всю ніч блукав по горах і міжгір’ях,
Обпалюючи губи і долоні,
Горів у сяйві синього двозір’я,
А вранці утонув у трепетному лоні.

Українська мова – Стасіс Гедмінас

Українська мово, мово солов’їна,
Музикою ти дзвениш щодня,
Під слов’янським небом мова ця єдина
З ніжністю до мене промовля.

На тому, ген, боці… – Віктор Кожушко

На тому, ген, боці
Хтось косу клепає,
А дівчина боса
У трави ступає.

Вірш, поет, читач – Віктор Кожушко

Як писав, то стільки виніс мук!
А роботи – наче на жнивах.
Все шукав та зважував слова,
А вони не важили чомусь.

Пісня про коваля – Віктор Кожушко

Над лісами, над степами –
Аж співа земля –
Всюди лине добра пам’ять
Та й про коваля.

Чого ж бо ти, січню, морозом не стік... – Віктор Кожушко

Чого ж бо ти, січню, морозом не стік,
А більше відлигами хлипав
Та марно тривожив, дрімаючий сік
Тремтливим березам і липам?

Осінь – Всеволод Кулішов

Холодний ранок – срібноросень
Упав туманом в стерні нив
І в золоту кленову осінь
Найперші сльози проронив.

Камінь – Всеволод Кулішов

Буває, в душу, зриту мукою,
Хтось кине слово навісне,
Немов важкою каменюкою
В спокійне озеро жбурне.

Про кримську сіль – Сергій Росик

(Сльози полонянок)

Ой, то ж не гриміли
Та чорнії хмари –
Ой, то ж налетіли
Вороги-татари.
Козаків-молодців
Люто порубали,
А дівчат і хлопців
У полон забрали.

Вишиванки – Сергій Росик

В довгі ночі зимні,
Сидячи в куточку,
Вишивала дівчина
Козаку сорочку:
– «Ой, носи ж, мій милий,
Милий, чорнобривий.
І в оцій сорочці
Будь завжди щасливий!..»

Три сонети – Всеволод Кулішов

1

Перед світанком спить земля,
Змовкають вітру буйні герці,
І затихають болі в серці,
І тягне холодом земля.

Зозуля – Всеволод Кулішов

Ти розбуди, зозуленько, мене,
Ще як туман вкриває стиглі роси,
Ще як з Дніпра і вітер не війне,
І не розчеше верб зважніли коси,
Коли і хто, розплівши сніп волось,
Відчувши щем солодкої знемоги,
Вночі назвав зозулею когось,
Зозулин цвіт роняючи під ноги?

Троянда – Всеволод Кулішов

На підвіконнику одна,
У вазі з чистого кришталю,
Цвіте троянда чарівна,
На клумбі зірвана без жалю.

Викуп – Всеволод Кулішов

На траву, на врунь зелену
Опускався пил рудий –
По найкращу наречену
Сам поїхав молодий.