Батуринські руїни – Мусій Кононенко

Пливе опівночі на Сеймом рікою
Замислений місяць високо,
Бліде його чоло тугою, журбою
Пронизане дуже глибоко.

Час до праці, час! – Мусій Кононенко

Довго, довго ми мовчали,
Та терпіння вже не стало,
Бо де кинеш тільки оком,
Все заснуло, задрімало.
А роботи-ж! Боже, Боже!
Скільки праці отієї!
Але часу щоб не гаять –
Краще завтра ми про цеє.