Софія Сергієнко

Сергієнко Софія Олександрівна (1 квітня 1935, с. Денисівка Оржицького району Полтавської області – 2 січня 2020, Кременчук) – вчителька, поетка. Була членкинею спілки літераторів «Славутич», міжрегіональної Спілки письменників України та Полтавської спілки літераторів.

Закінчила Полтавське музичне училище імені Миколи Лисенка. Деякий час працювала в Карлівці та Бад-Ельстері (НДР), потім переїхала до Кременчука, де викладала в середній школі № 11.

Творча спадщина

Писала українською та російською мовами. Основні теми творчості: рідний край, Україна, кохання, любов до життя.

Друкувалася в обласних, міських, районних газетах «Зоря Полтавщини», «Вісник Кременчука», «Перемога», альманасі «Кременчук літературний».

Авторка збірок:

• «Роса рідного краю» (1997)
• «Мы с тобой как в юности» (1998)
• «Олеся» (2001)
• «Мне все не просто» (2002)
• «Степова веселка» (2003)
• «Через годы и расстояния» (2007)
• «Вибране» (2017)

Кременчуцький композитор Анатолій Мізюн написав декілька пісень на вірші Софії Олександрівни.

Вірші на сайті «Проєкт Чураївна»

• Біль
• Весільна
• Моя таємниця