Володимир Заліський

Заліський Володимир Ілліч (17 жовтня 1925, с. Хитці Лубенського району – 18 травня 2008, Кременчук) – інженер-енергетик, прозаїк, поет. Член НСПУ (1997), керівник кременчуцької спілки літераторів «Славутич» (1992–2001), відповідальний секретар Кременчуцької організації НСПУ (1997–2002).

У 1942 році був вивезений на примусові роботи в Німеччину, звідки повернувся в 1945. Закінчив Харківський гірничий інститут (1952). Працював на різних посадах (від майстра до директора електростанції), останні 10 років перед виходом на пенсію – головним енергетиком заводу залізобетонних виробів № 1 у Кременчуці.

Творча спадщина

Дебютував оповіданням «Десант у безсмертя», що було надруковане 30 березня 1975 року в газеті «Кременчуцька зоря». Писав твори на теми Німецько-радянської війни, екології, а також науково-фантастичні твори.

Основні твори:

• «Тунель пролягає крізь серце» (науково-фантастична повість, 1980)
• «Людина Зоряна» (науково-фантастична повість, 1990)
• «Комендант Кременя» (оповідання, 1992)
• «Контакт третього роду» (науково-фантастична повість, 1996)
• «Подвиг залишається невідомим» (роман, 1996)
• «Журавлина переправа» (оповідання, 1997)
• «Останній бій Лавріна Капусти» (повість, 2003)
• «Нащадки Нострадамуса» (повість, 2003)

Твори Володимира Заліського на сайті «Проєкт Чураївна»:

Поезія

• Тобі, мій Кременчук
• Мова

Проза

• Комендант Кременя
• Контакт третього роду
• Журавлина переправа