Наосліп – Сава Чигирин

у тому кутку неба
нашого облого чиcтого
першотравневого неба
око зачепилося за якісь цятки
на доволі значній висоті

Гапанчуки – Сава Чигирин

Цей дивний чоловік села здебільшого оминав, а коли дістався Гапонівки - зупинився.

В. Шевчук, "Сповідь", розд. І. Дефіс мій.))

СЦЕНА 1

ГАПОН йде, патлатий і знервований, на нім стара-перестара, вся попиляна, потрощена і порепана джинсова куртка. Видно, шо Гапонові не жарко. Така погода. Осінь. Темно.

Space opera – Сава Чигирин

ми скоро адаптувалися до ґравітації

й відвідали п’ять лабіринтів удень
вночі тут – мінус двісті Цельсія
й у кожнім знаходили слід чаклунів
що вони нас перегнали

Три зозулі з поклоном – Богдана Коваленко

бовкнуло небо
про тебе – і крýгом
пішла земля
понесло мене у ніч
верти́хвістку
деревам знизувати
плечима

Чорний день – Сава Чигирин

коли я ввечері вийшов з хати, покуривши, і був трохи напалений, на перекур,
то побачив, що на мої дві абрикоси злетілося дуже дохуя хрущів

Чай – Сава Чигирин

…вересня.

Здається, сонячно сьогодні не буде. Ще з учора електрика не з’являється. За вітром несе хмари з півдню. Теплий, чи шо, вітер?

Шерстяний Лемур сидить у мене на колінах й бурумсчить. Нема струму, та дощ є, і теж зі вчора. Але, як тут лишалася кава на одного, і коліщатко сухого спирту – то я нагрів собі ту каву, та все одно це замало для розігріву. Надворі ще пронизливіше, не хочу туди, але треба. Є парасоль. Вчора, коли заходив від озера крізь арку, небо двічі одповіло безгучним спалахом. Хмари досі летять. Година зараз десята, хвилин із двадцять, тільки-но проїхала собака вранішня. Порив вітру стрімкого. Дощ застукотів чутно. Гриби цього сезону ростуть дуже. Виступатиму в комедії під парасолем. Після ліфчика парасоль – найхимерніший, найпотворніший, найкумедніший витвір вікторіанської уяви.

Ніхто не почує – Богдана Коваленко

віршовидіння темне
розвèрзлося наді мною

нирка неба простуджена
дихає прóвісню

Сонце з’їла абрикосова… – Богдана Коваленко

сонце з’їла абрикосова
кісточка, жди
поки виясниться
разом із вéснами
вийде дихати в небо
проводити дерева у поле
гнати корів

Вірш тонкішим стає… – Богдана Коваленко

вірш
тонкішим стає
беру із ребра

цок!
зламався
підбор

Міжцарювання – Сава Чигирин

Аби богосподобило лисого Нерона
найшли до курії всі безштаньки
І, чухаючи під тогами, з трибами поруч
новій планеті призначили на годину слушну

Миротворці – Сава Чигирин

хто покупає душу
за болотний газ
убили філю й хрюшу
бо війна якраз
у кого там мозг рака
хто пхне у дві голови
одна єдина срака
і в ній торчали ви
миротворці

Лірика – Сава Чигирин

певна одноманітність,
одноосібність,
одноокість
якась однослівність

Пупсик – Сава Чигирин

ламка турбота
слушна інтенція
обійми красавки
перфектна мелодія

Сонце аж там – Сава Чигирин

Тільки-но я змів
З Джа-Будди увесь сніг
Щойно здмухнув
Увесь літній бруд
Вітер став над нами південний
Шорхкий зі скалками чисто портвейн

Ти диви (із Джима Керролла) – Сава Чигирин

Maybe I’m Amazed – Jim Carroll (1969)

рреволюційна музика
на дикий спів
не налізає, гада
наче моя мрецька пика
на замацане свічадо
чим я його замастив

Чмо – Сава Чигирин

добре знаю автоматичне письмо
легко скину енергетичне ярмо
а сам я – чмо...

15 хвилин з життя товариша Сталіна – Сава Чигирин

   Товариш Сталін виступав по Всесоюзному радіо. З ним біля мікрофона були п’ятеро школярок молодших класів, відмінниці, щоби аплодувати й усміхатися. Коли товариш Сталін пішов, дівчатка лиш трохи знепритомніли, як доповів академік Виноградов.