Простіть мені, що я пишу про Вас… – Любов Пічугіна

Простіть мені, що я пишу про Вас.
Мою сміливість Ви мені пробачте.
Я долі дякую усякий раз,
Коли мені приходиться Вас бачить.

Немов гора спадає в мене з пліч,
І відступа на мить холодний грудень.
Ваш добрий погляд, Ваша мудра річ
Теплом весни мені наповнить груди.

Й повірю я, що все переболить.
Адже ніщо не вічне в цьому світі,
Що відчай цей всього лише на мить,
Що світлий ранок день новий засвітить.

Я в пам’яті переберу слова…
На вікнах ніч моє безсоння вишиє.
Ви і не знаєте, яка я вдячна Вам
За краплю сонця, що мені залишили.

Опубліковано: Пічугіна Л. Тепло долонь. Полтава : Полтавський літератор, 1994. 34 с. (С. 27)