Довкружжя ніби молоком облите.
Земля сумним пуховиком покрита,
В господаря до неї рук нема.
Світанки березневі – й ті вологі.
Цей місяць звуть в народі «пустунець» –
То зайдуть зашпори, то змокнуть ноги.
Позичивши характеру в жінок,
День зупинивсь на веснянім порозі,
Зіперся на думки у передгроззі –
До хліборобських справ лишився крок.
Опубліковано: Калениченко І. Долоні подорожника : Лірика і гумор. Київ : Радянський письменник, 1990. 94 с. (С. 39)
Немає коментарів:
Дописати коментар