Всю чарівність розривають,
Ніжність рвуть, але не чують,
Як листки тугі благають:
– Руки! Руки! Зупиніться!
Для конвалії не треба
Кришталевих ваз в будинках –
Дайте сонця! Дайте неба!..
У коштовній вазі струнко
Розмістилися стеблини.До листків долонь пришерхлих
Свіжість лісу все ще лине,
Білизна уже зникає…
Аромат повільно тане…
Жовті дзвоники схилились…
Квітка гине, квітка в’яне,
Люди! Люди! Подивіться:
Для конвалії не треба
Кришталевих ваз в будинках –
Дайте сонця… дайте неба...
Опубліковано: Кременчук - 2000 : літературний альманах. Вип. 4 / Спілка літераторів «Славутич». Кременчук : Християнська Зоря, 2000. 232 с. : іл. (С. 26)
Немає коментарів:
Дописати коментар