1918-й – Олег Головко

Гей, забила
Революція у дзвони –
Затопила
Місто кольором червоним.

Затопила –
Та попробуй розбери:
Чи це листя,
Чи це кров, чи прапори…

Гримне постріл,
А луна – на цілий світ!
Ще до мене
Тридцять весен зрине з віт,

Тридцять довгих
Листопадів промайне,
А ішли вже
Поневолити мене.

І розстрілювали в кожному дворі,
І топили комсомолок у Дніпрі.

Але падала
На прапор юна кров –
І полеглі
Піднімались знов і знов!

Задля мене
На планеті голубій
Розгорівся
Небувалий смертний бій.

Задля мене
Всюди полум’я горить –
У півнеба
На півсвіту – прапори!

Бій клекоче в полі,
В лісі, на воді.
Де ви, вершники,
Червоні молоді?

Ви не зникли.
Не пройшли, не відгули,
Ви сьогодні
В наші кроки перейшли.

В наші кроки,
В наші мрії і серця,
Бо немає
Революції кінця.

Опубліковано:

• Головко О. Ф. Поїзди надії: Лірика. Київ : Радянський письменник, 1984. 103 с.
• Паліївець І. Ф. Юність комсомолії Кременчуччини. Кременчук : Кременчуцька міська друкарня, 2007. 925 с. (с. 865)

Ця публікації розміщена виключно в наукових (краєзнавчих) цілях (з метою створення максимально репрезентативної бази локальної літератури Полтавщини, яка б давала об’єктивне уявлення про місцевий літературний процес), тому не може бути розцінена як пропаганда комуністичного тоталітарного режиму, який, безперечно, є великим лихом.

> Олег Головко