Цвітуть жита – Юрій Андрущенко

В блакиті знов сміється жайворонок,
А тут цвітуть задумано жита...
То день малює плисовим відтінком
Красу степів і оксамити трав.

Поворожи мені на вранішній зорі… – Віктор Баранов

Поворожи мені на вранішній зорі,
Чи на сузір’ях, де найкраще видно приму,
Чи на сосновій чорній репаній корі,
Де знак запікся від чорнобильського гриму.

Два погляди з Чернечої гори – Віктор Баранов

I

З розп’яття доріг, де панує сваволя,
Де нашої волі дитя ледь не гине, –
Шевченкова дума встає, мов тополя,
Сторожа самої душі України.

Вишиванка – Любов Ольшевська

Коли весни двадцятої віночки
Квітчали віти яблунь у красу,
Мені матуся вишиту сорочку
Подарувала, витерши сльозу.

Знову кличу тебе у думках… – Любов Ольшевська

Знову кличу тебе у думках
На поля мого болю і суму,
Щоб розтанула крига тонка,
Де стерня замість жита веснує.

Колись навчала мене мати… – Любов Ольшевська

Колись навчала мене мати,
Як треба жити між людей,
Щоб веселила й рідна хата,
Щоб був жаданим новий день.

Молодята – Паша Ємець

Юнак кохав дівчину,
А дівчина його,
А матері з-за тину:
«Не треба нам цього!»

Повинен розум верх узять – Паша Ємець

Научи нас, мудрий Боже,
Переносить біди всі,
Відкидать усе негоже
І любов в народ нести,

Чечня (Чечня, Чечня, Чечня, ти – з братів менших…) – Паша Ємець

Чечня, Чечня, Чечня, ти – з братів менших
В державі СССР була,
А старший брат завжди є перший
Й за всіх вирішує діла.

Невідомому солдату – Володимир Губаренко

Стоїш ти гордо на узвишші
У бронзі литозолотій.
Шумлять в саду жоржини пишні,
Буремить в небі зоревій…

Жерміналь – Кость Герасименко

Бредуть над копрами задумані зорі.
І ніч на поверхні важка і зелена.
                              – Ти чуєш…
Ніхто з нас не вийде на гору.
Крізь верстви проноситься голос Етьєна.

Шлях донецький весь поріс димами… – Кость Герасименко

Шлях донецький весь поріс димами.
Ідемо і день, і два, і три,
I підводяться, як стяг, над нами,
Друже, сині і рвучкі вітри.

Хто допився? – Володимир Тищенко

У закусочній Лука
Хому запитався:
– Ти до чортиків, бува,
Ще не допивався?

Марево – Юрій Андрущенко

Ти мені усміхнена явилась,
Все така ж прекрасна, як була.
Недаремно серце моє билось,
Як мені ти руки простягла.

Вересень, II – Кость Герасименко

Пливуть, пливуть далекі журавлі,
І сизий дим, і гуси волохаті,
І пар з великої безмежної землі,
І гарби, і дуби, і сон, і хати.

Казка про русалку – Любов Пічугіна

(Майже за Андерсеном)

…І покохала русалка принца,
Знайшла на суші сімейну пристань.
За нього ладна життя віддати.
– Вернись у море, – благає мати.

Хвилююся, зачувши твої кроки… – Любов Пічугіна

Хвилююся, зачувши твої кроки,
Твій добрий погляд радісно ловлю.
Все журавлями відлетіли роки,
А я тебе, як в юності, люблю.

Чечня (Чечня, Чечня, як жаль тебе…) – Паша Ємець

Чечня, Чечня, як жаль тебе,
Що гинуть твої люди,
Куди штовха тебе Москва
І що із того буде?

Чечня (Я поважаю ту Чечню…) – Паша Ємець

Я поважаю ту Чечню,
Маленьку та завзяту,
І одобряю боротьбу
За волю ту крилату.

Вересень, I – Кость Герасименко

Стернею білою, сухим сипучим вереском,
Де переліг, і вітер, і межа,
Встає над маревом уже сідого вересня
Густий і повнозвучний урожай.