15 хвилин з життя товариша Сталіна – Сава Чигирин

   Товариш Сталін виступав по Всесоюзному радіо. З ним біля мікрофона були п’ятеро школярок молодших класів, відмінниці, щоби аплодувати й усміхатися. Коли товариш Сталін пішов, дівчатка лиш трохи знепритомніли, як доповів академік Виноградов.

   – За доброю традицією настала хвилина мовчання, – сказав товариш Сталін.

   Товариш Сталін спитав:
   – Ганно Мойсеєвно, коли вже буде можна до вас зайти?
   Стара більшовичка подивилася на перелік з іменами й відповіла:
   – За десять хвилин.

   Товариш Сталін обійняв важке ґотичне стуло й потяг його до найзатемнішого куточка. У паркеті лишилася борозна.

   Генерал Власик зустрів товариша Сталіна у підвалі. Товариш Сталін пройшов повз генерала, нічого не кажучи, і генерал ще постояв, роздумуючи, чи помітив його товариш Сталін, а коли помітив, то чи впізнав.

   Товариш Сталін сказав Поскрьобишеву:
   – Я тебе сьодні ще не бачив.

   Товариш Cталін став біля вікна, затуливши сонячне світло. Враз потемніло. Зачувши дзвіночок, що кликав до обіду, товариш Сталін відійшов од вікна – кімната посвітлішала.

   Товариш Сталін несподівано визирнув з-за рогу й спитав:
   – Можна?
   Отримавши ствердну відповідь, він зійшов до крайньої лівої кабінки й власноруч засунув клямку. З кабінки притьма почулося шурхотіння газетного паперу, яке стихло, лиш коли товариш Сталін прочинив дверцята.

   – Там він наклав нормально, – сказав товариш Сталін. Товариш Сталін інколи казав про себе в третій особі. – Оце й достатньо. Всьо іспитав, становіцца сабою. Да.

(не пізніше 2025)

Текст наданий автором.