Сонце знов зачепилось,
Мов проколота куля,
До землі опустилось.
Не хотіло зникати,
Підпалило край неба
І давай догоряти…
Мовчазне і червоне,
Враз зітхнуло невинно.
Тихо вечір підкрався,
Вийшов з-за сокорини…
Опубліковано: Калениченко І. Долоні подорожника : Лірика і гумор. Київ : Радянський письменник, 1990. 94 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар