Біля пам’ятника – Іван Жук

Кременчужанину Кості Ємельяненку

присвячується

Ударив залп. Ударив, наче грім.
Здригнулись з несподіванки знамена,
І віти нахилили ніжні клени,
Зустрівшись з небом поглядом журним.

Хтось витирав непрохану сльозу.
Пробіг по листу полохливий вітер.
Упали на могилу білі квіти,
Даруючи бійцям свою красу.

Тужив оркестр. Принишкла дітвора.
Ставала Пам’ять на безсмертні чати.
Схилилась на могилу сива мати,
А поруч зажурилася сестра…

Тут всі свої. Нема чужих.
Нема! Бо мала мати молодого сина,
Тепер навічно має Батьківщина
Й історія… Історія сама.

Опубліковано:

• Кременчук літературний : альманах. Випуск 1 / Спілка літераторів «Славутич». Кременчук, 1992. 152 с.
• Паліївець І. Ф. Юність комсомолії Кременчуччини. Кременчук : Кременчуцька міська друкарня, 2007. 925 с. (с. 676)

> Іван Жук