Моя жар-птиця!
Найніжніше
Співає криця.
Прищепились крізь дні,
Крізь аврали сумні,
Через повені й сніг,
Як сториця.
Твій неспокій – мені,
Твоя вдача – мені,
Твої ритми – мені,
Залізниця!
Хтось долає моря,
Хтось годує маля,
Хтось у небо зліта,
Як синиця.
Спрага лету моя,
Справа честі моя,
Скибка хліба моя –
Залізниця!
Опубліковано: Головко О. Залізниця // Кременчуцька зоря. 1970. 21 лют. № 22 (10991). С. 4.
Крізь аврали сумні,
Через повені й сніг,
Як сториця.
Твій неспокій – мені,
Твоя вдача – мені,
Твої ритми – мені,
Залізниця!
Хтось долає моря,
Хтось годує маля,
Хтось у небо зліта,
Як синиця.
Спрага лету моя,
Справа честі моя,
Скибка хліба моя –
Залізниця!
Опубліковано: Головко О. Залізниця // Кременчуцька зоря. 1970. 21 лют. № 22 (10991). С. 4.
Немає коментарів:
Дописати коментар