Спочиває на срібних росах,
І вистрілює сонце промені
На траву у гінких покосах.
Золотинками вже іскриться.
Запахуче сіно зимою,
Як настоїться у копицях.
Розхвилюється серце в тебе –
Знов у хмарах громи гуркочуть.
Та копиці підперли небо,
Тільки вітер боки лоскоче…
Опубліковано: Калениченко І. Долоні подорожника : Лірика і гумор. Київ : Радянський письменник, 1990. 94 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар