Асині труднощі – Федір Гарін

Вася любить Асю,
Ася – Васю.
Перший кохання місяць!
Перші кохання пісні!
– Труднощів не боїшся?
– Ні.
– Навіки зі мною?
– Навіки.

...Вона пішла загоряти,

Він на роботу пішов.
Що ж, діло велике –
Любов.
Приходить він з другої зміни,
Вона – з кіно.
Розповсюджуючи запах жасмінний,
Ставить пластинку про якогось там Доміно.
Губи надувши чортиком,
Кида йому в лице:
– Доки
Буде оце?
Питав, чи боюся труднощів.
А труднощів і нема.
Ось від домашніх нудощів
Візьму – і поїду сама.
Радіє Вася!
Миттю в райком:
– На цілину – путівку!
Хай вітер,
Палатка,
Дорога,
Пором
Скріплять їх клятву навіки...
А тільки вернувся коханий –
Вона
Розкрила від подиву очі:
– Хіба цілина – новина?
Хочу в Сочі.
Я стану молодшою, котику мій,
А мухи хай дохнуть од праці.
Хіба це не труднощі – яхта, прибій?
А треба – жить буду й в палатці.
Я ладна не спати ніч,
Але ніч... карнавальну.
...Послухав Вася Асину річ
Досить-таки унікальну,
Що ж Вася? Обурився?
Де там! Ураз
Розтанув, неначе конфетка.
Хоч сам трудівник, а забув, що не час
Потурати кокеткам.
За оте –
«навіки»,
«котику»,
«золото»,
За сповнені ласки пустельної очі
Забуваєм про честь змолоду,
Попрану каблучком маминих дочок.
Проте... не будем вже так звинувачувать Васю,
Бо Вася цей – п’ятий у Асі.

Опубліковано: Мати, подруга, сестра : репертуарний збірник. Київ: Мистецтво, 1967. 138 c. (Бібліотечка художньої самодіяльності ; № 15) (с. 60-61)

> Федір Гарін