Села горять.
Українську землю
Йдемо визволять!
Довгий шлях.
Автомат на ремені,
Граната в руках.
Захисна сорочка.
Суконна шинель.
Широкі простори
Наших земель.
Не видно дівчини
В знайомім дому.
Її німці вбили
Півроку тому…
Дніпро рокоче,
Гроза не втихає.
З наших сіл
Німець тікає!
Йдуть наші танки.
Вгорі самольоти,
Ведуть їх на ворога
Мужні пілоти.
Полтавська область…
Глобинський район…
Німці відступають.
Шаліє вогонь.
Горби і Глобине
В наших руках!
Йдемо на Пироги
По ворожих слідах.
Порожньо, голо,
Руїни димлять.
Немає матусі,
Сестри не видать.
Взвод за взводом,
За ротою рота –
Рушила в наступ
Наша піхота.
Градизьк узято.
Долаєм Дніпро
Фашистських собак
Немало лягло!
Стрільба не вщухає.
Села горять.
Ідем за Дніпро
Наш люд визволять.
Травень 1942
Зі спогадів ветерана Другої світової війни Олександра Яковича Криворучка:
«Про це [любов Василя Череваня до Батьківщини, ненависть до «ворогів-чужинців» і віру в перемогу над ними] переконливо свідчить його другий вірш «Відплата». Він написаний через одинадцять днів після першого. Вдумаймося: Василь писав його в травні сорок другого року, в перший рік війни. До визволення Полтавщини – тепер ми маємо змогу вирахувати це – лишався рік і понад чотири місяці. А Василь уже тоді бачив – витворив в уяві, виносив у серці – це найдорожче для нього видиво, жив вірою в звільнення рідної землі від ненависного ворога.
Тепер, коли ми знаємо, як відбувалися визвольні бої на Полтавщині, намальована Василем картина вражає своєю близькістю, подібністю до справжніх подій. Він точно передбачив навіть напрям руху наших військ по глобинській землі».
Опубліковано: Матвієць О. М. Школа і долі : Історія Пирогівської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів Глобинського району Полтавської області. Глобине: Глобинське видавництво «Поліграфсервіс», 2005. 496 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар