Сніг – Олег Головко

Білизна яка, о боже!
В очі б’є, як пожежа велика.
Вербеня, а чого ти босе? –
На, як хочеш, мої черевики.

Вербеня, а чого ти голе? –
На, як хочеш, пальто моє синє.
Наче радість і наче горе
Небо білий сніг мені сипле.

Я не я вже.
  Я сніг.
    Я сніжний.
Я не йшов білій радості вчитись.
Соромливий тепер я і ніжній.
Недоторканний я і чистий.

Білі вже мене кличуть бурі.
В білі гори я йду виростати.
І я хочу летіти та бути.
І боюся, як сніг, розтати.

Опубліковано: Головко О. Сніг // Кременчуцька зоря. 1970. 14 лют. № 19 (10988). С. 4.

> Олег Головко