Все державу розширяв,
І той простір й так чималий,
Замалим ще він вважав.
Й наганяв великий жах.
Надів чоботи шеврові
І давай ганять нас. Страх!
Ми мов миші розбігались,
Хто і як й куди попав…
Ми і плакали й сміялись.
Ну, а він ганяв, ганяв…
Тих в Сибір, на той світ інших,
А останнім пекло дав.
Відсівав усе він «гірших»
І державним катом став.
А тепер йому прокляття
Шле український нарід,
За оте його завзяття,
За те море чорних бід.
1992
Опубліковано: Ємець Паша. Дорогою терпіння. Від Сибіру до Каліфорнії: спогади, поезії. Торонто: Видавництво журналу «Всесміх», 1998. 202 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар