Музикою ти дзвениш щодня,
Під слов’янським небом мова ця єдина
З ніжністю до мене промовля.
Через ліс «рогаток» нам тебе доніс,
Скільки мрій в Сибірах задля тебе, мово,
Згинуло під перестук коліс…
Тож шануймо, люди, свою рідну мову,
І співаймо голосні пісні,
Материнську пісню, ніжну, колискову,
Пронесімо ми через віки.
Хай не забувають діти і онуки
Рідну мову голубих країв,
Хай завжди лунають найніжніші звуки,
Щирих українських, барвінкових слів.
Опубліковано: Кременчук літературний : альманах. Вип. 2. Полтава : Полтавський літератор, 1996. 192 с. (С. 121)
Немає коментарів:
Дописати коментар