Дніпро – Петро Залозний

Не реве, не шумить, –
Він притих, ніби спить,
Розгорнувся кругом, наче море.
І стоять понад ним,
Нашим батьком сідим,
Мов заснули, високії гори...

І приснилося їм,

Дідуганам старим,
Що пливуть козаки байдаками,
Що по тихій воді
Козаки молоді
До Скутари прямують човнами.
Коли де не взялась,
Од півночі знялась
Чорна хмара, ураз налетіла...
Заревіла вода,
Сколихнулась земля,
І об скелі ударилась хвиля...
Грім гремить, блискавки,
Наче стріли меткі,
Раз-по-раз вилітають із хмари, –
Будять гори... Дарма!
Вже нічого нема,
Вони все, що було, все проспали!

Опубліковано:

• Залозний П. Русалочка : збірничок творів З. Петруся. Київ : Тип. Е. Т. Керер, 1887. 32 с.
• Українська муза : поетична антологія : од початку до наших днів. Випуск 7 / під ред. О. Коваленко – Київ, 1908. (С. 675)
• Струни : антологія української поезії від найдавніших до нинішніх часів. Частина ІІ / влаштував Б. Лепкий. Берлін: Українське слово: Українська народна бібліотека, 1922. 296 с. (С. 112-113)

Вірш на сторінці антології «Струни» (1922)