Про це існують здавна протиріччя,
І той, хто очі до ікон здійма,
Не завжди свято вірить в силу вічну.
Хоч і живуть між нами – не на небі.
То матері, яким земні борги
Нам неодмінно віддавати треба.
Бо хто ж іще щедріший є за тих,
Які дають життя у власних муках
Синам і дочкам, весен молодих
Розкинувши навстріч ласкаві руки.
Щоб чесно й самовіддано нести
Одвічний хрест прекрасної мадонни,
Нам в душі прокладаючи мости
Тепла, добра й безмежної любові.
Крізь пелену недоспаних ночей
З тривогою дивитися в майбутнє,
Щоб при потребі вірнеє плече
Тобі підставить десь на перепутті.
А скільки сили, віри і краси
В святому материнському чеканні,
Коли доріг далекі голоси
Навік змовкають в подиху останнім!
То ж поки в небі світиться зоря,
Яка на шлях виводить люд хрещений,
Замість ікон моліться матерям
За їх любов, терпіння й всепрощення.
Опубліковано: Ольшевська Л. Мелодія добра. Велика Багачка: Великобагачанська районна друкарня, 2000. 67 с. (с. 22)
Немає коментарів:
Дописати коментар