Твої будинки і заводи,
Продутий шквальними вітрами
Несе Дніпро до моря води.
Ріка твого й мого буття,
Тече і не шукає броду
Через твоє й моє життя.
Ти виріс на краю держави,
Яку заклав ще Святослав
Для щастя, для добра, для слави
Ти всі негоди подолав.
Не раз дивилась смерть у вічі,
Конав від злих чужинських рук,
І пращур твій, козак із січі,
Тобі ім’я дав Кременчук.
Ти бачив радість і руїну,
І дні складалися в роки,
І йшли на смерть за Україну
Твої сини, твої полки.
Гнув в три погибелі чужинець,
Саджав тебе на палю лях,
І гнав твоїх дочок ординець
Через курний Чумацький шлях.
Пожежі, повені і голод –
Ти виніс всім наперекір,
Гулагу лють, сибірський холод,
Не зжер тебе фашистський звір.
Там на горбах піщані дюни,
Там нафтохім, там КрАЗа гук,
Лети ж, як чайка, вічноюний,
Сивоголовий Кременчук.
Ти звівсь із попелу, руїни,
Пройшов крізь лють фашистських мук,
Чудове місто України,
Моя любов, мій Кременчук!
Опубліковано: Кременчук літературний : альманах. Вип. 3, Для дітей та юнацтва. Полтава : Полтавський літератор, 1997. 128 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар