На прийдешнього стану межі,
Хай мої обпікають щоки
Незагойні сльози чужі.
Сміх, що з інших злітає уст.
Рідні люди, стрункий і дужий,
Задля вас я на світі живу.
Вам я цю залізницю будую,
Рук не чую, ночей не сплю.
Чи радієте ви, чи бідуєте,
Я однаково вас люблю.
Бо щоднини іду служити
Лиш радянській правді ідей.
Легко й сумно для себе жити,
Важко й радісно – для людей!
Опубліковано: Головко О. Вийду в світ… // Кременчуцька зоря. 1969. 13 груд. № 147 (10962). С. 4.
Ця публікації розміщена виключно в наукових (краєзнавчих) цілях (з метою створення максимально репрезентативної бази локальної літератури Полтавщини, яка б давала об’єктивне уявлення про місцевий літературний процес), тому не може бути розцінена як пропаганда комуністичного тоталітарного режиму, який, безперечно, є великим злом.
Немає коментарів:
Дописати коментар