Камінь – Всеволод Кулішов

Буває, в душу, зриту мукою,
Хтось кине слово навісне,
Немов важкою каменюкою
В спокійне озеро жбурне.

Спочатку – вибух з шумом, з бризками,
А потім зійдуться круги,
І, ставши сонячними зблисками,
Вода увійде в береги.

І лиш опівночі, під зорями,
Всміхнеться озеро вві сні
І стихне водами прозорими,
Та тільки… з каменем на дні.

Опубліковано: Кременчук літературний : альманах. Вип. 2. Полтава : Полтавський літератор, 1996. 192 с.