Проста, розважлива в словах,
Високочола, кароока –
В моїй уяві мов жива.
Блага кофтина на плечах,
Наспіх спідниця зшита вміло,
«Балєтки», що зносив їх час.
Свою хатину чепурила,
Як і годиться, з року в рік:
Білила стіни, лави мила,
Шкребла і терла все як слід.
І рушниками наостанок
Квітчала глиняне житло.
Стрічала втішена світанок,
Бо в хаті ж затишно було.
Хазяйнувать вона уміла,
Любила все – щоб до ладу:
Щоб рівно сходи зеленіли,
Щоб квітли яблуні в саду.
Садила, міряла, полола,
Сухі зрізала гілочки,
А підмітала так довкола,
Що можна ставити свічки.
Любовно сіяла весною
Під вікнами квітки свої,
Світилась радістю ясною –
Краса жила в душі її.
А перед святами трудилась
По-особливому вона:
Місила тісто, метушилась,
В печі топила ізрання.
Стрибали весело червоні
Вогняні відблиски тоді
Їй на чоло, на щоки, скроні,
На руки, зморені в труді.
І молоділа в мами сила
Від того пічного тепла,
Від пиріжків пухких і білих,
Що все устигла і змогла.
Сусідів щиро пригощала –
Несла ще теплі пиріжки.
Свій труд утіхою вінчала,
Знайомі топчучи стежки.
Мов виростали в неї крила,
Коли стрічала нас, дітей,
І внуків милих, гомінливих,
Тоді яснішав її день.
Вела з внучатами розмову
Ту задушевну і просту,
Й водночас мудру, веселкову.
Раділа, що вони ростуть.
Жила їх успіхом і смутком,
Прощалась і чекала знов,
Щоб їх побачить, пригорнути,
Бо що то значить – рідна кров.
Опубліковано: Ольшевська Л. Мелодія добра. Велика Багачка: Великобагачанська районна друкарня, 2000. 67 с. (с. 23-24)
Немає коментарів:
Дописати коментар