Валентина плюс любов – Валентина Францевич

Біля хати,
Біля двору,
Татко клена посадив,
Щоб зростав зелений вгору,
Вранці щебетом будив.

Разом з тобою – Іван Богаєвський

Над ставом схилилися віти вербові
І серпень за обрій по стернях пішов.
Горить, ніби ватра, калина в діброві,
Мов наша незраджена й вірна любов.

Україні – Валентина Францевич

Несу до тебе щирий спів,
Моя країно світлолиця,
Мій працелюбний край батьків,
Моя осонцена світлиця.

Після зливи – Петро Шульга

Пам’яті Валентини Білої

Тональність неба все чистіша,
Хвилин чекаю дорогих,
На вулиці уже видніше,
Минула злива, грім затих.

Синів тверезять надмогильні плити… – Микола Невмивака

Синів тверезять надмогильні плити.
Орлів тверезять крила перебиті.
Любов і ненависть – мої то два крила
З одним із них мені ні дня не жити.

Так свято вірила в любов… – Любов Пічугіна

Так свято вірила в любов!
Так вірила, що навіть дивно.
Роками мрією жила,
Що десь він є, отой єдиний.

Вийду в світ… – Олег Головко

Вийду в світ гомінкий і широкий,
На прийдешнього стану межі,
Хай мої обпікають щоки
Незагойні сльози чужі.

Ода жінці – Олег Головко

Воістину небесна і земна.
Заквітчана і терном, і барвінком.
Свята і грішна.
Рідна.
Чарівна.
Повіки будь.
Повіки слався, жінко.

Три зозулі з поклоном – Богдана Коваленко

бовкнуло небо
про тебе – і крýгом
пішла земля
понесло мене у ніч
верти́хвістку
деревам знизувати
плечима

2000 – Олег Головко

Стою на зламі двох тисячоліть,
Й здається – це не я вже – а усі ми.
Болять вінок терновий на чолі,
Чечня, Чорнобиль, Крути, Хіросіма.

Невпинний час веде подіям лік… – Любов Пічугіна

Невпинний час веде подіям лік,
Земля прогіркла від пожеж і диму.
Гряде над світом XXI вік,
Він нас спитає: хто ми і куди ми?

Ниткою виводила про палку любов… – Світлана Яненко

Ниткою виводила про палку любов.
Кожен хрестик пестила кольором дібров.
Мальви посадила в ряд на полотні,
Вишивала серцем лагідні пісні.

Моя душа із Богом говорила… – Світлана Яненко

Моя душа із Богом говорила
І тріпотіла, мов осінній лист.
Душа так щиро Господа просила,
Щоб дарував життя, любов і хист.

Благословенні ті, що нині люблять – Світлана Яненко

Не говори, коханий, слів не треба,
Лише послухай шепіт мій і спів,
Бо ти – земля, а я – безкрає небо,
Яке не має власних берегів.

Осінь – Всеволод Кулішов

Холодний ранок – срібноросень
Упав туманом в стерні нив
І в золоту кленову осінь
Найперші сльози проронив.

Коли на небі зірочка горіла… – Світлана Яненко

Коли на небі зірочка горіла,
Прийшов до мене, душу сколихнув.
Твоя душа з моєю гомоніла.
І як таке буває, не збагну?

Реквієм – Олег Головко

А до Вас я, ой матусю, вранці їхав до живої,
А приїхав – чорні двері відчинила вже труна.
Чорні верби нахилились над рясною сивиною
Чорні вишні позбігались,
Чорна плаче далина.

Надія, Віра і Любов – Паша Ємець

Надія, Віра і Любов –
Три різні почування,
Вони повинні без вагань
Іти на призивання.

Була весна, і сонце, і любов… – Іван Калениченко

Була весна, 

      і сонце, 

            і любов,
І радістю 

      світились 

            твої очі.
Земля зігрілась, 

      молоділа кров, –
Та сталось так, 

      неначе хто наврочив…

Надія, Віра і Любов – Любов Ольшевська

З мого далекого дитинства,
Змахнувши білими крильми,
Летить до мене згадка-птиця
Посеред довгої зими.