Біль – Софія Сергієнко

Чи біль в моєму тільки серці?
За нашу рідну Україну,
За срібну далеч, за озерця,
Які люблю я до загину.

За річку тиху і самітню,
Що розлилася за гаями,
І за коротку нічку літню,
Що защемила солов’ями.

Чи ладні всі тепер збагнути
Свої далекі юні роки?
Чи зможу я колись забути
Коханого тривожні кроки?

Як ніжно розквітав садочок
В моєму рідному селі!
Ходили ми, як у таночок,
По любій росяній землі.

І тихим болем озоветься,
І серце з жалю завмирає,
Що гинуть сонячні озерця,
Що росоньки тих літ немає.

Опубліковано: Кременчук літературний : альманах. Кременчук, 1992. 155 с.