Неписаної азбуки життя,
Що на земній стежині поруч сила
І доброта ідуть у майбуття.
Найвища в світі, мабуть, висота!
Як часто тебе б’ють безжально грози,
Після яких лиш терен пророста.
О, доброта, не підкоряйся злості.
Топчи бур’ян, веди мене туди,
Де правда й совість не приходять в гості,
А поселились разом назавжди!
Опубліковано: Кременчук літературний : альманах. Кременчук, 1992. 155 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар