Кременчук – Клавдія Теряник

Коли серце і стогне, і плаче,
Ніби кігтями рве його крук,
Де б шляхи не стелились, одначе
Я вертаюсь назад, в Кременчук.

Я вертаюсь до тебе, додому,
Рідне місто, яке я люблю.
І вклонюся Дніпру молодому,
Між каштанів жалі розгублю.

Щоб відчути, що світ мені милий,
Щоб душа від добра розцвіла,
Щоби знову набратися сили
Від землі, на якій я зросла.

Опубліковано: Кременчук літературний : альманах. Кременчук, 1992. 155 с.