Знов у вирій злітає,
І далеко так чути
Смутку сповнений крик.
Наче листя осіннє,
Крик безсило звисає.
Те, чого вже немає,
Ти ще бачити звик.
Простягни мені руку,
Щоб не все обірвалось,Хай не буде любові,
А лиш вірна рука,
Хай тече поміж нами
Не ворожість, не заздрість,
А сльозинка іскриста,
Чиста пам’ять-ріка.
Вже не вернеться літо,
Ходить осінь з журбою,
І зима незабаром
Рознесе килими,
Але я закликаю,
Щоб між нами з тобою
Не було заметілі,
Холодів і зими.
Опубліковано: Кременчук літературний : альманах. Кременчук, 1992. 155 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар