Бабуня Орися – Паша Ємець

На сході, на землі Полтавській,
В однім маленькому селі
Жила сім'я там невеличка –
Я хочу описать її.

Була бабуня там Орися –
Це патріярх ції сім’ї;
Був син Іван, невістка Ніна,
Онуки два – любов її.

Всі працювали у колгоспі,
Бабуня теж робила там,
А потім пенсія, онуки...
Бабуня тут потрібна нам.

Вона була така маленька,
Така сухенька та вертка,
А для людей неначе ненька,
На ласку щедрая така.

Була то дружная сімейка,
Любов й турбота в ній жили.
Бабуня тут, наша Орися,
Всіма улюблена була.

І господарство доглядала,
Добру учила онучат,
Людям пораду подавала
І гріла всіх, немов курчат.

1993

Опубліковано: Ємець Паша. Дорогою терпіння. Від Сибіру до Каліфорнії: спогади, поезії. Торонто: Видавництво журналу «Всесміх», 1998. 202 с.

> Паша Ємець