Океан – Паша Ємець

До океану всіх зганяє
Каліфорнійськая жара,
Бо в місті дихать чим немає –
Така осінняя пора.

А океан – така безмежність,
Повільно дихає, живе,
Цілющую несе вологість,
А в бурю, наче звір, реве.

Боюсь того я океану,
Страшна мені його глибінь,
І далечінь така синява,
І хвиль розбурханих прибій.

Та за живу ту прохолоду,
За тихе воркотіння хвиль
Ввійду в його цілющі води,
Щоби набратись нових сил.

Люблю ту далечінь безмежну,
І небо сине, мов шатро,
Люблю стихію незалежну
Й нічим не сковане добро.

1990

Опубліковано: Ємець Паша. Дорогою терпіння. Від Сибіру до Каліфорнії: спогади, поезії. Торонто: Видавництво журналу «Всесміх», 1998. 202 с.

> Паша Ємець