Долоні подорожника – Іван Калениченко

Рослинко моя загадкова,
Відкрита і серцю люба, –
Дорогам – зелена обнова,
А ранам від тебе – згуба.

Супутником звешся в народі,
Прожилки, як промінь, чисті.
Як часто стає у пригоді
Твоє п’ятипале листя…

У мене – посивіли скроні,
Нездужа, не спить дитина…
Листочки твої, як долоні,
Всю біль відвернуть від сина.

Опубліковано: Калениченко І. Долоні подорожника : Лірика і гумор. Київ : Радянський письменник, 1990. 94 с.