Зацьковані раби,
Що сім століть канали на колінах?
Чи діти суверенної доби,
Якими снила ненька Україна?
Хто ми єси?
Покірлива юрма,В якої волю й мову відібрали?
Чи ті, яких не вбила Колима,
Які кайдани хижі розірвали?
Хто ми єси
На Київській Русі?
Чом знову розбрелися у дорозі?
Прокинулись, прозріли ще не всі,
Не всі з колін підвестися у змозі.
Хто ми єси?
Де корінь наш?
Де рід?
Ми натовп, чи народ, що все зуміє?
ГКЧП зробив ще перший хід.
Він ще живе.
Й обком підпільний діє.
Хто ми єси?
Питається Тарас.
Пита Чорнобиль.
І Дніпро питає.
Прислухаймося, браття, -
Це у нас
Козацька кров кипить і не вгаває!
Хто ми єси?
За нами стежить світ.
Так не пролиймо ні краплини крові,
Бо не пробачать мертві і живі
Бездумності, нещирості у слові.
Хто ми єси?
Хай совість не дріма.
Шануймося – і Бог нас привітає.
До волі стежки іншої нема.
І України іншої немає.
Опубліковано: Кременчук літературний : альманах. Кременчук, 1992. 155 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар