Пам’яті подруги (Години йдуть і все проходить…) – Паша Ємець

Години йдуть і все проходить,
Касперська Таня уже там,
Де ніч і тиша верховодять,
И куди прийти належить нам.

Сиджу і думаю: межа де,
Що розділяє смерть й життя,
І за межею що там буде,
І що робить там буду я?!

Зустріну Таню і скажу їй:
Бракує так її мені,
Як по подрузі незабутній
Журюся я усі ці дні.

Ні, за межу ту я не хочу!
Покинути таку красу:
Тут океан шумить, гуркоче –
У серці радість я несу.

А там голубка затуркоче,
Від сонця з неба блисне сміх,
Легенько вітер залоскоче...
Ну, хто не схоче цих утіх?!

Хай Таня спить собі спокійно
У вічнім і природнім сні.
Туди ми прийдем неодмінно
В призначені нам Богом дні.

1992

Опубліковано: Ємець Паша. Дорогою терпіння. Від Сибіру до Каліфорнії: спогади, поезії. Торонто: Видавництво журналу «Всесміх», 1998. 202 с. (С. 92-93)

> Паша Ємець