Кремінь чув… – Іван Калениченко

В моїм краю легенди не шукати,
Човни кладуть узори на Дніпрі…
«Кремен» здавен легендами багатий.
Одвічні зорі – свідками вгорі.

Біля Дніпра замріялись тополі,
Вода об камінь силу розбива,
А береги колишуться поволі…
Історія у слові ожива.

Де Борисфен у березі гуляє,
Гойдалися прив’язані човни.
Тут місяць, наче лебідь, пропливає
Над вікопомним часом давнини.

Шлях голубий на чаєчках долавши,
Старий козак гукав: «Тут кремінь чув!»
З тих пір у пам’яті утвердилось назавше
Ім’я моєму місту – Кременчук.

Опубліковано: Калениченко І. Долоні подорожника : Лірика і гумор. Київ : Радянський письменник, 1990. 94 с.