У вазі з чистого кришталю,
Цвіте троянда чарівна,
На клумбі зірвана без жалю.
В якім вона купалась вітрі!
Яких же фарб, і барв, і див
Нема в природи на палітрі?!
Найтонші пахощі земні,
Найкращий звук в нічному лоні,
У найсвятішій таїні
Сфокусувалися в бутоні.
Троянда сипле дзвін і сміх
І гордо зирить крізь віконце
На спраглих посестер своїх,
Що п’ють на клумбі спеку й сонце.
Вона – шедевр, апофеоз,
В її промінні бліднуть перла,
Вона найкраща серед роз,
А ще не зна, що вже померла.
Опубліковано: Кременчук літературний : альманах. Вип. 2. Полтава : Полтавський літератор, 1996. 192 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар