Солдат – Любов Пічугіна

Пройшов солдат через криваві роки,
Крізь жах війни, тривогу і вогонь.
Та не дійшов всього лиш кілька кроків
До материнських лагідних долонь.

Лебедята – Паша Ємець

Погожий весняний був ранок,
Туман ще окутував ліс,
Прокинулись мешканці лісу,
Їх голос міцнішав і ріс.

Троянда – Всеволод Кулішов

На підвіконнику одна,
У вазі з чистого кришталю,
Цвіте троянда чарівна,
На клумбі зірвана без жалю.

Дума про подвиг – Іван Жук

Пам’яті кременчужанина Кості Ємельяненка.

Сповідь

Це було чи виділось мені,
Чи вітри гінкі нагомоніли?
Матінка сиділа при вікні,
І слова, як листя, шелестіли:
– Де, синочку рідний, де ж ти? Де?
– Я далеко, мамо, в сорок третім.
Наді мною досі сніг мете.
Наді мною – снігові замети…

Як помру я… – Олег Головко

Як помру я, скаже начальник
Під гудків тепловозних крик:
– Ми були з ним однополчани,
Не беріг він завзятих крил.

Реквієм – Олег Головко

А до Вас я, ой матусю, вранці їхав до живої,
А приїхав – чорні двері відчинила вже труна.
Чорні верби нахилились над рясною сивиною
Чорні вишні позбігались,
Чорна плаче далина.

Стас – Андрій Біт

   Декілька днів збираю кабіну після звістки про смерть Стаса Змія. Хочу сказати декілька слів, чим він був для мене. Пишу про нього я не вперше і не востаннє, це зрозуміло. І не тільки я. Бо Стас – це явище. Хоч я трішки знав його особисто, навіть трішки подорожував з ним, але сказати, що я знав його як юдину, важко. Стас – це легенда, яку він сам про себе створив. Поставив собі той пам’ятник нерукотворний. Помаранчевий Елвіс Кременчука. Це була рок-зірка, до якої можна було доторкнутись, побувати в неї вдома. І люди звідусіль тягнулися до нього. «Апельсиновое Безобразие», «Помаранчеве Неподобство», «Orange Disgrace» – не влазило в жодну шухляду. Будь-яке місто, що зустрічало їхнє шоу – отримувало рішучого культурного ляпаса. Люди залишалися ошелешеними і задоволеними, а місцеві команди назавжди запам’ятовували цей день. Але ШОУ. Це шоу не таке, як зараз. Уявіть собі злиденні дев’яності. Не було, на чому навіть грати. Стас і був тим самим шоу, яке він із себе робив. Загадковий і містичний Стас Шаман Змія. Культ, який створився навколо нього. Помаранчевий Мерлін Менсон. Фрік, на якого тикали пальцем на вулицях ошелешені кременчужани.

Пам’яті подруги (Минуло вже два довгих роки…) – Паша Ємець

Минуло вже два довгих роки,
Як Таня відійшла від нас,
Але і досі біль глибокий
В моїй душі ще не погас.

Пам’яті Тані Касперській – Паша Ємець

Все, що залишилось від Вас:
Труна. Ви в ній у вічнім сні.
Усміх на устах немов не згас.
Це все нагадує мені: