Чахоня – Олег Головко

Хоча я затятий рибалка, та не пустодзоню.
Хоча я рибалка затятий, але не збрехав.
Яку у Дніпрі біля Крюкова брав я чахоню!
Яку я чахоню в Дніпрі біля Крюкова брав!

Я вудив її на перловку на донку, де ями,
У досвітку час, коли тільки рибалки не сплять.
І ліска «нуль-три» в буйнім серці дзвеніла піснями,
Й комусь на прокльони ламались гачки «номер п’ять».

Грайлива чахоня спочинку мені не давала.
Тягнула садок в прибережні рясні комиші.
Й густою лускою на сонці сріблясто співала,
Й лупила хвостом по щасливій рибальській душі.

Були і недавно й давно ці хвилини натхненні,
Тепер лише спомини серце нуртують моє –
Дніпро перетятий заплутався в цвілі зеленій,
У цвілі зеленій чахоня давно не клює.

І діти назавтра оці з жабуриння могили
Зустрінуть на березі нашої долі-ріки,
Спитають вони, що таке ви, батьки, наробили?
Спитують вони, що ви думали вчора, батьки?

Спитають вони, де поділися хвилі співочі
Ріки, від якої щоденник життя ведемо?
А ми, вже померлі, додолу опустимо очі.
А ми, вже померлі, нічого не відповімо.

Опубліковано: Кременчук - 2000 : літературний альманах. Вип. 4 / Спілка літераторів «Славутич». Кременчук : Християнська Зоря, 2000. 232 с. : іл. (С. 12)

> Олег Головко