Вишиванка – Любов Ольшевська

Коли весни двадцятої віночки
Квітчали віти яблунь у красу,
Мені матуся вишиту сорочку
Подарувала, витерши сльозу.

Ти давно вже пішла за межу… – Любов Ольшевська

Ти давно вже пішла за межу,
Де пітьма, причаївшись у тиші,
Вічний сон твій журливо колише.
Я ж земну тебе в серце ношу.

Колись ми хату батьківську білили… – Любов Ольшевська

Колись ми хату батьківську білили
Із мамою моєю навесні.
Наснаги додавали нам і сили
Прості й нехитрі мамині пісні.

Найсвятіше ім’я – Любов Ольшевська

Мою маму Марією звали.
Те ім’я – мов досвітня зоря,
Осяває років перевали,
Які мушу іще покорять.

Дід Матвій – Іван Калениченко

Розплющивсь ранок, глянув на село,
Проснулось рідне поле вдалині…
Життя в Матвія майже відбуло,
Та він радіє сонцю і весні.

У віночок пам’яті матері – Любов Ольшевська

Звичайна жінка: невисока,
Проста, розважлива в словах,
Високочола, кароока –
В моїй уяві мов жива.

Ностальгія – Любов Ольшевська

Рідний дім залишається в серці,

Як далеко від нього не йди.

Г. Чубач

Я так давно вже не була в селі –
Там, де колись ходили ноги босі
По сонцем обцілованій землі,
У тім дворі, де нині плаче осінь.

Подрузі – Любов Ольшевська

А. Босій

Була хороша подруга у мене,
Коли літа дзвеніли молоді,
Ділились з нею всім ми сокровенним,
Що дні безхмарні нам несли тоді.

Осінь – Валентина Францевич

Хмари дикими стали,
легко мчать над степами,
пухким снігом, дощами
землю сіють святу.

По шовковій траві, щедро вкритій росою… – Степан Сухаренко

По шовковій траві, щедро вкритій росою,
У дитинстві ходив я і ранки стрічав.
І летіли літа мої диво-стрілою,
І утоми тоді я ніколи не знав.

Чарівниця – Іван Плахотник

   Із безлічі вражень босоногого дитинства моя пам’ять до цього часу зберігає спогади про нашу першу зустріч, коли ми познайомились. В цю першу зустріч, як і потім, ти говорила, а я слухав і мовчав. Поступово я навчився читати те, що ти таїла в собі. В перші наші зустрічі була ти ще маленькою, в простенькому, але яскравому вбранні з загадковими візерунками.

Спогад – Любов Пічугіна

Зринає в пам’яті цей спомин,
Запав до серця він мого.
І досі душу жаль заповнить,
Коли пригадую його.

Чахоня – Олег Головко

Хоча я затятий рибалка, та не пустодзоню.
Хоча я рибалка затятий, але не збрехав.
Яку у Дніпрі біля Крюкова брав я чахоню!
Яку я чахоню в Дніпрі біля Крюкова брав!

Весняний дзвоне, по землі полинь… – Віктор Кожушко

Весняний дзвоне, по землі полинь,
Збуди громами небо і ліси,
А з милих закутків замріяних долин
Пісні мого дитинства принеси.

Материнське – Любов Пічугіна

Спішать роки. Життя – мов житнє поле.
Впаде зерно, заколоситься цвіт.
Благословенна материнська доля –
Синів ростити й відпускати в світ,

Спогади (Коли була я молодою…) – Паша Ємець

Коли була я молодою,
Багато літ тому назад,
Життя здавалось просто грою:
Легким, веселим, як парад.

Моє село – Любов Пічугіна

Моє село в намисті ясенів!
Ти не змінилось за роки розлуки.
Лиш біля двору берест посивів,
Похмуро й важко опустивши руки.

Верби – Іван Калениченко

Верби, вербоньки зеленокосі,
Милі серцю, як ви живете?
Все життя йдете простоволосі
Й колисково, мрійно шумите.

Михнівські вітряки – Іван Калениченко

Пам’яті А. В. Головка

Стоять, як вежі, вітряки крилаті,
За цариною трактор торохтить.
Тебе, мій краю, ладен обійняти
Хоч на коротку, на єдину мить.

Біль – Софія Сергієнко

Чи біль в моєму тільки серці?
За нашу рідну Україну,
За срібну далеч, за озерця,
Які люблю я до загину.