Крізь жах війни, тривогу і вогонь.
Та не дійшов всього лиш кілька кроків
До материнських лагідних долонь.
Так і лишився край села стояти,
Солдат війни, не зломлений ніким.Вже зовсім близько до своєї хати,
А він – у бронзі, юний на віки.
Понині він чатує тишу й спокій.
Не стерти з пам’яті священних дат.
Крилато линуть за роками роки.
А він – на варті,
Адже він – Солдат!
Опубліковано: Пічугіна Л. Тепло долонь. Полтава : Полтавський літератор, 1994. 34 с. (С. 9)
Немає коментарів:
Дописати коментар