Диптих – Віктор Кожушко

I

Холодним світлом
Невідомих зір
На теплу землю
Падають світи.

Та лиш один
Приковує мій зір –
Це ти, земний мій світе,
Ти!

Тривоги дум

І гіркість невезінь
Наводиш часом,
Світе мій, мені,
Та я прощаю
Ці турботи всі
За спокій ночі,
За напругу днів.

II

Летиш стрімглав
В зелений спалах літ
То хугою, то зливою-дощем,
А груди повнять
Пахощі землі,
І ллється в серце
Невиразний щем.
І ллється в серце
Білий світ земний,
А всесвіт лине,
Лине аж гуде.
Яке то щастя,
Білий світе мій,
Теплом припасти
До людських грудей!

Опубліковано: Кременчук літературний : альманах. Вип. 2. Полтава : Полтавський літератор, 1996. 192 с. (С. 119)