Лелека – Світлана Яненко

Йдемо з тобою, тиха нічка...
Село розплескане вже спить.
А за селом дзюркоче річка.
Дзюркоче й сяйвом миготить.

Береш, мов квіточку, за руку.
Шепочеш лагідні слова.
Але твій погляд лине в луки,
Де чути співи солов’я.

Твоя душа мов світ далекий,
Це ніби сонце без тепла...
Я ж хочу щастя... Я – лелека.
А птах без птаха помира...

(не пізніше 2015)

Джерело: сайт «Скарбничка вчителя-філолога Яненко Світлани Миколаївни»

> Світлана Яненко