одноосібність,
одноокість
якась однослівність
ні, я ще не звик,
чи сконаю раніше, ніж звикнуа ти тепер лірична героїня
втаємниченим ти потрібна й зрозуміла
і недосяжна для невігласів
мене не тримав у полоні цар острова,
тож так високо, як ти,
навряд чи я колись достигну
краще б узагалі було все забути
забуття безстороннє, бо водночас добре й зле
але у нашому морі направду є щось лихе.
воно холодне, ніби штучне, і тим байдуже
так само і сонце, що тебе засліпило,
для когось існує лише в уяві
я вважатиму, що ти вже виїхала на південь
й от-от покличеш мене
(не пізніше 2025)
Текст наданий автором.
Немає коментарів:
Дописати коментар