Робота – Ярослав Вечеренко

Своїми трудами гордися, людино,
Тобі ще багато відкрити удасться.
Встає над віками робота сумлінна
Найвищим критерієм нашого щастя.

Берізка (Був теплий і сонячний ранок…) – Паша Ємець

Був теплий і сонячний ранок,
Лиш сонце на обрій спливло,
А мешканці лісу свій танок
Давно вже вели. І було

Пам’яті подруги (Години йдуть і все проходить…) – Паша Ємець

Години йдуть і все проходить,
Касперська Таня уже там,
Де ніч і тиша верховодять,
И куди прийти належить нам.

Після зливи – Петро Шульга

Пам’яті Валентини Білої

Тональність неба все чистіша,
Хвилин чекаю дорогих,
На вулиці уже видніше,
Минула злива, грім затих.

Благословенний рідний краю – Петро Артеменко

Благословенний рідний краю,
Мені ти так, як батько й мати.
Пісні про щастя я співаю, –
Це ти навчив мене співати.

Травень – Віктор Гудим

Ой, залив білоцвіт,
Ой, залив буйний сад,
А дерева пругкі
Підв’язав виноград.

Українцю – Петро Шульга

Споконвіку квітка в полі
Сонечку радіє,
Споконвіку мати сина
Поб’є й пожаліє.

Стоїть під Києвом Батий – Олег Головко

Дівчата плачуть у полоні.
Горять покинуті хати.
І п’ють Дніпро монгольські коні –
Стоїть під Києвом Батий.
По всій землі печаль дівоча.
Вогонь багать із темноти.
І тужить пісня опівночі –
Стоїть під Києвом Батий.

Трава – Віктор Гудим

Ти припадала до ніг, додолу,
Ти вистилала в яру подоли –
Одно молила: залиш у полі,
Де синя просинь на видноколі.

Чай – Сава Чигирин

…вересня.

Здається, сонячно сьогодні не буде. Ще з учора електрика не з’являється. За вітром несе хмари з півдню. Теплий, чи шо, вітер?

Шерстяний Лемур сидить у мене на колінах й бурумсчить. Нема струму, та дощ є, і теж зі вчора. Але, як тут лишалася кава на одного, і коліщатко сухого спирту – то я нагрів собі ту каву, та все одно це замало для розігріву. Надворі ще пронизливіше, не хочу туди, але треба. Є парасоль. Вчора, коли заходив від озера крізь арку, небо двічі одповіло безгучним спалахом. Хмари досі летять. Година зараз десята, хвилин із двадцять, тільки-но проїхала собака вранішня. Порив вітру стрімкого. Дощ застукотів чутно. Гриби цього сезону ростуть дуже. Виступатиму в комедії під парасолем. Після ліфчика парасоль – найхимерніший, найпотворніший, найкумедніший витвір вікторіанської уяви.

Недорід – Віктор Гудим

Гей, вітри, –
Атакують селянські хати,
Вимітають з дороги пил.
Так щодня – волохаті
До сонця встають стовпи…

Сонце з’їла абрикосова… – Богдана Коваленко

сонце з’їла абрикосова
кісточка, жди
поки виясниться
разом із вéснами
вийде дихати в небо
проводити дерева у поле
гнати корів

Великій Багачці – Любов Ольшевська

Хоч вік твій солідний, чотирьохсотлітній,
Та ти не старієш – така ж молода!
Бо руки дбайливі тобі щохвилини
Підносять дарунки з наснаги й труда.

Пісня про Василенкове поле – Любов Пічугіна

Посміхається сонце, вітер трави колише.
Тиша й спокій навкруг. І буяє весна.
І немов не було
Ні боїв, ні кривавих світанків,
Та стоїть обеліск.
А це значить – була тут війна.

Сонце всіх циганів – Сава Чигирин

безповоротно й швидкоплинно
вилазе сонце всіх циганів
щоб той, хто прагне під малину
не назбирав, бува, каштанів

Лірика – Сава Чигирин

певна одноманітність,
одноосібність,
одноокість
якась однослівність

Літо – Світлана Яненко

Як люблю я тепле літо,
Сонце, річку, трави, гай,
Жито в полі, гарні квіти,
Як співає водограй.

Сонце аж там – Сава Чигирин

Тільки-но я змів
З Джа-Будди увесь сніг
Щойно здмухнув
Увесь літній бруд
Вітер став над нами південний
Шорхкий зі скалками чисто портвейн

День загубивсь в осіннім різноквітті… – Іван Калениченко

День загубивсь в осіннім різноквітті.
Тривожно птаха пробує крило.
Душа аж скімлить – одиноко в світі,
Ще з нею отакого не було…

Лебедята – Паша Ємець

Погожий весняний був ранок,
Туман ще окутував ліс,
Прокинулись мешканці лісу,
Їх голос міцнішав і ріс.